Росія вчинила «явний воєнний злочин» у Краматорську
Головне
Вагомі докази свідчать про те, що ракетний удар по залізничному вокзалу Краматорська на сході України 8 квітня минулого року, в результаті якого загинули 58 цивільних жителів і 100 зазнали поранень, був «явним воєнним злочином» Росії, заявила міжнародна правозахисна організація Human Rights Watch у спільному звіті з дослідницькою групою SITU, опублікованому 21 лютого.
У звіті йдеться про те, що балістична ракета, яка була націлена на вокзал, була споряджена забороненими касетними боєприпасами, які розсіяли десятки малих бомб.
«Докази переконливо вказують на те, що ракета, яка вбила і поранила цивільних на вокзалі Краматорська, була запущена з контрольованої Росією території на сході України. Напад був порушенням законів війни та явним воєнним злочином», – наголошують автори звіту.
8 квітня 2022 року російські військові завдали ракетного удару по залізничному вокзалу у Краматорську на Донеччині, звідки здійснювалася евакуація і де перебували близько чотирьох тисяч цивільних.
При цьому одразу після обстрілу низка російських телеграм-каналів повідомила, що ціллю обстрілу були українські військові й техніка, але згодом відредагували ці повідомлення. Згодом у Кремлі почали заявляти, що Росія не причетна до цього.
Ракетний удар із комплексу «Точка У» був здійснений саме російськими військовими, попри намагання російського командування зняти з себе відповідальність за це, наголосив високопоставлений чиновник Міністерства оборони США на закритому брифінгу для журналістів 8 квітня 2022 року.
Геноцид і його ознаки у діях Росії проти України
Під час широкомасштабної війни Росія вчиняє щодо громадян України усі види злочинів, які можуть підпадати під визначення геноциду, вважають правники, дослідники геноцидів і правозахисники.
А саме:
- оголошення намірів про знищення українців: президент Росії і представники російської влади неодноразово заявляли, що українців як етносу «не існує», що це «штучно створена» нація, і тих, хто так не вважає, «треба знищити», а України і українців не повинно існувати у майбутньому;
- публічні заклики до знищення українців;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я України з метою позбавити людей електроенергії, водопостачання, зв’язку, медичної допомоги та інших засобів для життя;
- переслідування і знищення на окупованих територіях людей із проукраїнською позицією;
- винищення інтелігенції: учителів, митців, людей, які є носіями української культури та виховують інших у ній;
- запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях системи навчання та виховання, націленої на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до Росії з метою зміни їхньої ідентичності;
- вилучення та знищення із бібліотек українських книг, пограбування музеїв та цілеспрямоване викрадення артефактів, що вказують на давню історію українців.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році.
Країни-учасниці Конвенції, а їх на сьогодні 149, мають запобігати актам геноциду і карати за них під час війни та в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються із наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову, релігійну, етнічну групу як таку.
Ознаки геноциду: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; запобігання дітонародженню та насильницька передача дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до вчинення таких дій.