Визнання за патріотизм: Анатолій Шевчук отримав відзнаку "За заслуги перед містом Житомиром III ступеня"
Новини
…Західна Україна тоді активно почала впроваджувати національну ідею. У Житомирі — надихалися ентузіазмом. Люди, які переймалися долею України, жваво включилися у процес. З-поміж них — і Анатолій Шевчук.
У 1990 році він був депутатом Житомирської міської ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів і один із учасників підняття синьо-жовтого стягу над ратушею Житомира. Сьогодні пана Анатолія нагородили відзнакою «За заслуги перед містом Житомиром III ступеня».
Про ті історичні події згадує з цікавими ремарочками, декілька разів повторюючи: «Із таких ось дрібниць і складається історія…»
Ідею впроваджував тодішній голова міської ради Віталій Мельничук. Анатолій Шевчук — голова депутатської комісії з питань культури.
«Про використання української національної символіки на території міста Житомира» — це доленосне і важливе рішення прийняла сесія міської ради 24 травня 1990 року. Анатолій Федорович тоді доповідав: розповідав про ідею державності, про національні символи…
«Пам’ятаю, що ми з дружиною відклали свою поїздку до рідні в Тернопільську область, бо я не міг не прийти на цю подію», — згадує.
З-поміж 183-ох депутатів міської ради тоді було 102 комуністи, 42 робітника.
Юрій Журбенко — учасник тих подій та голова правління Асоціації депутатів рад минулих років, згадує палкі виступи «звичайних хлопців з народу», у яких на думці було тільки одне — як поліпшити життя житомирян. «Такими палкими виступами ми змогли переконати і частину комуністів проголосувати за це рішення, щоб отримати більшість…»
…Після сесійного рішення було ще одне — рішення виконкома, де було вирішено все втілити на практиці.
Треба було зробити щоглу, на яку і встановити синьо-жовтий національний прапор. Однодумці вирішили: «Синьо-жовтий стяг встановлюємо поруч. Радянський не ламаємо...»
Щоглу виготовили друзі Анатолія Шевчука на заводі верстатів-автоматів. Вона і досі там...
«Винесли її на дах. Видовбали лунку, зробили бетонний розчин, поставили щоглу, добу-дві все це висихало. Потому — вже Прапор», — згадує.
13 червня 1990 рік. Все відбувалося пізно ввечері — за 23:00 годину. Біля міськради звучали патріотичні пісні. Всі раділи.
«Ми співали тоді «Ой, у лузі червона калина»… Не розходилися довго. Прапор майорить — однодумці щасливі…»
Житомир був четвертим містом в Україні, де підняли синьо-жовтий стяг після Тернополя, Львова та Івано-Франківська. В Центральній Наддніпрянській Україні — першим.
...Ранок наступного дня. Над Ратушею прапора немає…
Хто це зробив, тоді розуміли всі, каже пан Анатолій. Попри те, що у міській раді на той час було вже чимало патріотично налаштованих людей, були ж і комуністи. Публічно протистояти вони не захотіли, а вирішили тихенько…
«Що робитимемо? Щоденно мінятимемо прапор?» — запитання від тодішнього міського голови Віталія Мельничука.
Та ні. Проблему розв’язали інакше.
«На заводі верстатів-автоматів є багато підйомних механізмів, і троси потрібно змащувати. Ми взяли тавот (ред. — солідол), принесли в банці і змастили пожежну драбину. Хто ж тоді посміє? Прапора більше не знімали, Він там до сих пір», — посміхається вже літній чоловік.
Нагорода — подяка йому за внесок в історію.
«Боюся сказати пафосно. Але все ж думаю, що недарма прожив життя…»